12.03.2021. 6 клас Тема : українська природа, народні образи й традиції у повісті "Сліпий музикант".

   Вітаю Вас!  ( наступний урок - контрольний твір за цією історією життя)

1.Заочна екскурсія до Полтавського будинку-музею В.Короленка.

 У Полтаві на тихій вуличці стоїть маленький будиночок, що потопає у буйній зелені старого саду. Усі полтавці добре знають цей будинок і називають «домом Короленка». Саме тут 1920 року оселився із сім’єю відомий російський письменник В.Короленко. Полтавська земля стала його останнім притулком. Він похований тут-таки, у садку. На могилі завжди живі квіти.

Народився В.Г.Короленко 15 липня 1853 року в Житомирі, у сім’ї повітового судді. Його батько Галактіон Панасович Короленко і мати Евеліна Йосипівна Скуревич відзначалися чесністю,добротою,шанобливим ставленням до людей. Їхні діти завжди відчували любов,турботу,»захист та оборону таких рідних і сильних людей». Саме батьки виховували в дітях милосердя,співчуття до знедолених і вбогих, негативне ставлення до жорстоких людей.

Хлопчик ріс допитливим і кмітливим. Його дитяча пам’ять увібрала численні казки,бувальщини,розповіді про минуле…У дитячій свідомості Короленка фіксувалися і суворі враження довколишньої дійсності.

Вступивши до Житомирської гімназії ,він уперше зустрівся з «жорстоким і безправним режимом»,який панував тоді у навчальних закладах. Ще більшу несправедливість побачив юнак,коли після смерті батька сім’ї довелося боротися з нестатками

У серці Володі росли прагнення справедливості,бажання допомогти бідним і знедоленим. Про них він і розповів пізніше у своїх творах.

Короленко був не просто письменником. Він був людиною надзвичайно сміливою,мужньою.

Майже 30 років Короленко прожив далеко від України,та завжди пам’ятав про цю землю. Письменника вабила «виразна,сильна,багата» українська мова, він любив,знав,цінував народну творчість. Любив Шевченкові поезії.

Переїзд до Полтави зблизив Короленка з видатними діячами української культури - Панасом Мирним,Михайлом Коцюбинським,Іваном Тобілевичем. Поміж творів,у яких звучить українська тематика - «Історія мого сучасника», «Діти підземелля», «Ліс шумить», «Без язика», «Сліпий музикант», «Епізоди з життя шукача».

 Володимир Галактіонович оспівував чарівну красу природи України, з теплотою ставився до українського народу, виділяв його працьовитість, співучість, гостинність, прагнення незалежності.  У творі «Сліпий музикант» автор описує українську природу, змальовує народні образи, традиції та обряди. До народних можна віднести таких персонажів, як слуга Іохім, старий козак, Хведько, Кандима.

   Звертається письменник і до історії України, згадуючи Запорізьку Січ, зображуючи кошового, убогих співців, бандуристів, поета-козака Юрка. Не оминає стороною Короленко і українські традиції: «…а тиха пісня, сумна українська думка дзвеніла та плакала в темних кімнатах, розм’якшуючи материнське серце». Автор змальовує «Козачок», згадує пісні України:  

«Ой, там на горi тай женцi жнуть,

А по-пiд горою, по-пiд зеленою

  Козаки iдуть!..»

  З особливим теплом він описує корчму,вечорниці, сопілку з верби, чуприну, що говорить про сум автора за Україною та особливе ніжне ставлення до неї. 

            Стислий сюжет повісті "Сліпий музикант"

 На південному заході України в сім’ї багатих сільських поміщиків Попельських народжується сліпий хлопчик. Батько Петра - людина добродушна, але досить байдужа до всього,окрім господарства. Дядько ж,Максим Яценко, відрізняється характером борця. У битві з австрійцями Максим втратив ногу, отримав безліч поранень і був змушений повернутися додому. Дядько вирішує зайнятися вихованням Петруся. Йому доводиться боротися зі сліпою материнською любов’ю.

Настає весна. Дитина стривожена шумом природи,що пробуджується. Дорослі не помічають хвилювання хлопчика,який не справляється із великою кількістю вражень. Петрусь втрачає свідомість. Після цього випадку мати і дядько Максим намагаються допомагати хлопчикові осмислювати звуки і відчуття.

Петрусь любить слухати гру конюха Йохима на дудці. Свій чудовий інструмент той зробив сам. Нещасна любов налаштовує Йохима на сумні мелодії. Він грає кожен вечір. І одного разу до нього на стайню приходить сліпий панич. Петрусь вчиться грі на дудці. Мати,охоплена ревнощами, виписує з міста фортепіано. Але коли вона починає грати, то ця музика здається хлопчику грубою і галасливою. Такої ж думки і Йохим. Тоді Анна Михайлівна розуміє,що в нехитрій грі конюха значно більше живого почуття. Вона потайки слухає дудку Йохима і вчиться у нього. Урешті-решт її мистецтво підкорює і Петруся, і конюха. Тим часом хлопчик починає грати і на фортепіано. А дядько Максим просить Йохима співати сліпому паничу народні пісні.

У Петруся не має друзів. Сільські хлопці цураються його. А у сусідньому маєтку живе однолітка Петруся Евеліна. Вони стають друзями. Діти зростають,а дружба їх все міцнішає.

Дядько Максим запрошує у гості свого старого приятеля Ставрученка з синами - студентами. Сліпий юнак грає на фортепіано перед гостями. Усі приголомшені і передбачають його популярність. Уперше Петро усвідомлює,що й він здатний щось зробити в житті корисне.

Попельські їдуть у відповідь до маєтку Ставрученків. Вони зупиняються біля могильної плити,під якою похований козачий отаман Гнат Карий, а поряд із ним-сліпий бандурист Юрко,що супроводжував отамана в походах. Усі сумують за власним минулим.

У монастирі всіх супроводжує на дзвіницю сліпий дзвонар, послужник Єгорій. Він злий на весь світ,грубо лає сільських дітей. Другий сліпий дзвонар Роман добрий,ласкаво поводиться із зграйкою хлоп’ят.

Ця зустріч примушує Петра зрозуміти усю глибину свого нещастя. Він стає озлобленим,мучить близьких. Тоді дядько Максим із Петром їде до чудотворної ікони. Неподалік просять милостиню сліпі. Дядько пропонує Петрові зазнати долі жебраків. Петро хоче швидше піти,щоб не чути пісні сліпих,але дядько Максим примушує його подати кожному милостиню.

Петро важко хворіє. Після одужання він оголошує домашнім,що поїде з дядьком Максимом до Києва,де братиме уроки у відомого музиканта

А Петро тим часом потайки від матері разом із убогими сліпими іде в Почаїв. У цих мандрах Петро пізнає світ в його різноманітті і,переживаючи чуже горе,забуває про свої страждання.

Додому Петро повертається іншою людиною,душа його зціляється. Мати гнівається на нього за обман,але скоро прощає. Петро багато розповідає про свої мандри.

Тієї ж осені Петро одружується з Евеліною .У нього народжується син. І коли лікар повідомляє,що дитина зряча,Петра охоплює така радість, що йому здається, ніби він сам усе бачить:небо,землю, своїх близьких.

Минає три роки. Петро стає відомим музикантом. Численна публіка збирається слухати сліпого музиканта,про долю якого вже ходять легенди.

Серед публіки і дядько Максим. Він прислухається до імпровізацій музиканта, в які вплітаються мотиви народних пісень. Раптом у жваву мелодію уривається пісня вбогих сліпих. Максим розуміє,що Петро зумів відчути життя в його повноті, нагадати людям про чужі страждання. Усвідомлюючи в цьому й свою заслугу,Максим переконується,що прожив життя недаремно.

 

Д/з :  роздум  «У чому полягає людське щастя? Чи таке воно, як його бачать герої повісті В.Короленка?»  або "Найбільше в цій історії мене зачепило, що..."