5 клас 11.12. 2020. Тема : вчимося читаємо поетичні твори.

 Доброго дня !!!

1. Вчимо та здаємо напам*ять вірші (тексти в підручнику) :

  а) Й.Гете "Нічна пісня подорожнього"  !!!Нагадую, що є різні переклади, виберіть, який Вам більше сподобався).

   -Й. В. Ґете жив і творив у XVIII—XIX ст. Він прожив довгий вік. У його житті не було якихось незвичайних зовнішніх подій, але воно відзначалося глибокою духовністю.

Ґете народився у родовитій та заможній бюргерській родині. Батьки створили всі умови для найповнішого духовного розвитку сина. Ґете на­вчався у Лейпцизькому та Страсбурзькому університетах. З дитинства почав писати вірші. Велетенський доробок поета складається із 143 то­мів, у тому числі — 3150 віршів. Один з них — поезія «Нічна пісня по­дорожнього» .

              Й. В. Ґете «Нічна пісня подорожнього» (у перекладі П.Тимочка).

Нічна пісня подорожнього

Над горами зорі      

Зійшли,                     

Все замовкло в борі,

навкруги                          

Тиша без меж.  

Ніч в гаї приспала пташину,— 

Жди ще хвилину       

Й спочинеш теж.       

                                      

  Питання та зразки відповідей

1)  Визначте тему вірша. (Опис нічної природи.)

2)  Подумайте, чи є щось спільного між віршами Алкмана і Ґете. (Так, обидва поети зображують нічний пейзаж.)

3)  Який настрій обох поезій? (Вірші викликають у читача душевний спокій, який особливо підкреслюється спокоєм природи.)

4)  Який рядок з поезії Ґете підкреслює абсолютний спокій природи? («Навкруги тиша без меж».)

5)  Визначте художні засоби, що використовує поет. (Метафора: зорі зійшли, ніч приспала пташину. Алітерація: повторення однорідних приголосних звуків: ш-ж-ч-с-ш-ж-х-ч-ш-ж).

1)  Згадайте, що називається оригіналом.

2)  Що таке переклад?

7.   Слово вчителя.

У літературі, окрім оригіналу та перекладу, існує таке понятті переспів.

  Словникова робота.

 Запис у зошитах.

Переспів — вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування, наближений до перекладу, але відмінний від нього.

У російського поета М. Ю. Лєрмонтова (1814—1841) є чудовий переспів поезії Й. В. Ґете «Нічна пісня подорожнього». Називається «Из Гете» («Горные вершины»).

       Коротке повідомлення про поета.   

Михайло Юрійович Лєрмонтов народився у ніч з 2 на 3 жовтня 1814 року.
 Його батько — Юрій Петрович, був військовим, походив з небагатих родовитих дворян. Мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва, належала до багатого і знатного роду Столипіних. Батьки майбутнього поета одружилися всупереч волі батьків Марії Михайлівни, і це стало початком сімейної драми.

Коли Михайлові було два роки, від сухот померла мати. Бабуся О. О Арсеньєва забрала онука й поставила батькові умову: він мав відмовитись від хлопчика, інакше той буде позбавлений спадку.

Батько із сином змогли побачитися лише через 10 років, у 1827 р. Зрідка вони зустрічалися в Москві, де навчався Михайло. На річницю батькової смерті Лєрмонтов у 1831 році присвятив йому вірша: «Жах доля батька й сина». Відмовившись кого-небудь звинувачувати у всьому, що трапилося, він писав: «Мы не нашли вражды один в другом. Хоть  оба стали жертвою страданья! Не мне судить, виновен ты иль нет». Але постійні сутички між бабусею та батьком залишили глибокий слід у дитячій душі, яка й без того була дуже вразливою.

Михайлові Лєрмонтову було багато дано Богом. Він чудово малював, грав на скрипці, писав вірші. Його часто порівнюють з яскравим метеоритом, який несподівано з'явився на небосхилі російської поезії і раптово зник, залишивши на згадку свої твори. Серед них — «Из Гете» («Горные вершины».)

Висновок: для всіх поетів характерним є «олюднення» природи, сприйняття її як живої істоти. Цей прийом називається уособленням або персоніфікацією.

I. Словникова робота.

Запис у зошитах. Персоніфікація (уособлення) (лат. persona — особа та facerе — роблю) — уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям. Вид    метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу.

II. Завдання учням.

Знайти спільне та відмінне в зображенні нічної природи в Алкмана, Ґете та Лєрмонтова.

 Висновок:

Відчувається, що всі три поети люблять природу, милуються її кра­сою, спокоєм. Та можна знайти й відмінності в її зображенні. Вони по­яснюються тим, що для кожного поета характерним є своє бачення світу, окремих предметів, явищ, дій.

Вірш Алкмана вражає своєю масштабністю. Коли читаєш його, виникає відчуття всесвітньої тиші (від гірських вершин до морських глибин).

Німецький поет Ґете дивовижно передає тишу, що аж бринить у по­вітрі.

Російський поет Лєрмонтов показує велич природи й дивовижне відчуття злиття з нею ліричного героя твору.   

   На попнредньому уроці Ви слухали музику , дещо про автора:

Слово про Антоніо Вівальді

Антоніо Вівальді – видатний італійський композитор ХVІІІ ст., скрипаль-віртуоз. Вперше створив жанр сольного інструментального концерту: написав 228 концертів для скрипки. Найпопулярнішим є цикл «Пори року» як зразок програмної музики. Вівальді є автором багатьох опер (40), музики для хору з оркестром, різних інструментальних концертів.

-      Які почуття викликала у вас музика А. Вівальді?

 б)  Г.Гейне "Задзвени із глибини..."

Сторінки життя і творчості

Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 р. в м. Дюссельдорфі. З 12 років починає писати вірші. Спочатку батьки мріяли про військову кар’єру для сина* але згодом їхні плани змінилися, і хлопця по закінченні ліцею віддають до торговельної школи. 1816 р. він потрапляє в Гамбург, до свого дядька Соломона Гейне, під керівництвом якого вивчає комерційну справу. Однак Генріха не приваблювала комерція. Він повернувся в Дюссельдорф, де став готуватися до вступу у вищий навчальний заклад для продовження освіти. Гейне навчався в найкращих університетах Німеччини — ум. Бонні, Геттінгені, Берліні. Там він потрапив у коло видатних філософів і письменників. Його вірші з’являються друком у різних виданнях, і серед них — перша книжка митця під назвою «Вірші», опублікована 1821 р. Вона стала першою частиною його відомої збірки "Книга пісень", яку Гейие наважився послати вже відомому тоді Ґете.

Поет багато подорожував, побував в Англії, Італії, Голландії та інших країнах. Згодом прийняв рішення оселитися у Франції, у Парижі. Ще одна визначна поема Г. Гейне — «Нові поезії» — вийшла друком 1844 р. саме в Парижі.

Генріх Гейне залишився в історії світової літератури як натхненний співець природи й людини. Він використовував традиції усної народної поезії, широко застосовував у своїй творчості різні види фольклору, передусім — пісні. "Пісня є критерієм природності", — зазначав поет. Природа і людина зливаються в його віршах в єдине ціле. Пейзаж у творах митця увиразнює нюанси1 переживань і почуттів особистості, водночас картини природи у віршах Г. Гейне набувають великого емоційного забарвлення, пройняті глибоким внутрішнім чуттям і усвідомленням причетності особистості до вічного руху природи.

  Робота в зошиті :Епітет — один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), художнє означення, що підкреслюс характерну рису, визначальну якість предмета або явища, збагачуючи його новим емоційним або смисловим нюансом. 

У ролі епітета найчастіше використовується прикметник (інколи іменник). Епітет відповідає на питання який? Епітети фольклорного походження, які закріплюють певні значення за предметами та явищами, називаються постійними (наприклад, жива вода, сіра земля, хитра лисиця та ін.).

Метафора — один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), уживання слів у переносному значенні на підставі подібності ознак зображуваних предметів чи явищ; у ролі метафори може виступати будь-яка самостійна частина мови (іменник, дієслово, прислівник тощо), слово або словосполучення.

1 Нюанс — відтінок, ледь помітний перехід від одного до іншого (смислу, кольору, звуку тощо), незначна розбіжність, розходження в подібних властивостях чогось (предмета, явища, почуття тощо). Часто кажуть: смисловий шоанс, емоційний то-анс, поетичний нюанс, колористичний нюанс, звуковий нюанс і т. д.

(Зразки німецькою мовою)

Leise zieht durch mein Gemüt Liebliches Geläute. Klinge, kleines Frühlingslied. Kling hinaus ins Weite. Kling hinaus, bis an das Haus, Wo die Blumen sprießen. Wenn du eine Rose schaust, Sag, ich laß sie grüßen.

Задзвени із глибини Тихої печалі, Мила пісенько весни, — Линь все далі й далі! Линь, дзвени, знайди той дім, В квітах сад зелений, І троянду перед ним Привітай від мене. (Переклад Леоніда Первомайськиго)

Робота з текстом

            Висновок:

---

У вірші Г. Гейне «Задзвени із глибини...» майстерно зображується не тільки весняний пейзаж, але й почуття людини. Це свідчить про розвиток традицій усної народної творчості, де через картини природи розкриваються стани людської душі, переживання та емоції особистості. У побудові вірша наявні два художні плани — реальний і чуттєвий, які розгортаються паралельно.

Наприкінці XIX ст. поетичні твори Г. Гейне перекладали Леся Українка, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Микола Вороний, Михайло Коцюбинський, Павло Грабов-ський та ін. У XX ст. до творчості німецького митця зверталися різні покоління перекладачів, у тому числі Максим Рильський, Микола Бажан, Євген Попович, Сидір Сакидон та ін. Найбільше високохудожніх перекладів Г. Гейне належить Леонідові Первомайському.

Переклади і перекладачі

Крім українських поетів і перекладач ін, вірші Г. Гейне перекладали й російські письменники. Олександру Блоку теж удалося втілити основний настрій твору Г. Гейне.

Тихо сердца глубины Звоны пронизали. Лейся, песенка весны, Разливайся дале.

Ты пролейся, где цветы Расцветают томно. Если розу встретишь ты — Ей привет мой скромный.

 Бажаю успіху !!!