06.04.2021. 9 клас Тема : Особливості світогляду Бернард Шоу, його п*єса "Пігмаліон".

Мандруємо в Ірландію !!!

№1  Англійський театр на межі століть переживав загальну кризу. Б. Шоу став першим, хто спробував реформувати цей театр. 1891 року вийшла друком його книга «Квінтесенція Ібсенізму», у якій Шоу виклав основні положення естетики драматурга. Так розпочалася боротьба митця за новий театр. Про лауреата Нобелівської премії 1925 р. в галузі літератури, володаря премії «Оскар», видатного англійського драматурга Джорджа Бернарда Шоу ми говоритимемо сьогодні та на наступних уроках.

№ 2 Працюємо разом з відео, занотовуємо важливе :

 https://www.youtube.com/watch?v=3rurph9BYHY

№3   Друкований навігатор :  

1 Майбутній письменник Джордж Бернард Шоу народився 1856 року в Дубліні — столиці Ірландії, у сім’‎ї збіднілих дворян. батько торгував хлібом, проте ледве зводив кінці з кінцями. Мати заробляла уроками музики. Спочатку Бернард навчався в дублінській школі, закінчити яку не вдалось. З п’‎ятнадцяти років пішов працювати. Служив клерком у земельній конторі, збирав квартирну платню з мешканців бідних кварталів Дубліна. Через кілька років отримав місце касира, хоч кар’‎єра чиновника його взагалі не приваблювала. Захоплювався музикою, цікавився живописом, багато читав. 1876 року переїхав до Лондона, де завдяки своєму таланту здобув авторитет у артистичному товаристві. Багато років виступав у пресі як музичний і театральний критик, що зробило його популярним у мистецькому світі. Однак коштів для існування це не давало.

2. 1879 року він певний час працював у фірмі, яка встановлювала телефони. Це, за словами письменника, був його останній гріх проти природи.

1895 року Шоу став постійним театральним оглядачем тижневика «Суботній огляд». Свої блискучі, оригінальні, насичені парадоксами й жартами статті він підписував ініціалами «GBS».

1898 року 42-річний Дж. Б. Шоу одружився з Шарлоттою Пейн Тауншенд, яка походила з багатої ірландської родини й була молодшою за нього на рік. разом із Шарлоттою в його життя увійшли сімейний затишок і добробут, яких так не вистачало. Він знайшов супутницю життя, розумну співрозмовницю, помічницю в літературній діяльності.

3. Коли почалася Перша світова війна, Дж. Б. Шоу опублікував низку статей, у яких гнівно засудив як винуватців війни уряди всіх держав, що воювали, серед них і Англії. Він запропонував несподіваний, парадоксальний, по суті революційний вихід: солдати армій, що ворогують, повинні ліквідувати своїх офіцерів, повернутися до родин і зайнятися вирощуванням та збиранням урожаїв. Не дивно, що на автора цього «проекту» спрямували хвилю критики шовіністи з різних країн. Газети зчинили ґвалт, звинувачуючи митця в зраді, у відсутності патріотизму тощо.

У 1920-1930-ті рр. Шоу створив п’‎єси «Свята Йоанна», «Візок з яблуками», «Гірко, але правда». Останні роки життя Дж. Б. Шоу затьмарила Друга світова війна. На долю письменника, людини похилого віку, випало багато гірких випробувань, проте він гідно їх витримав. Останні шість років життя він був самотнім, оскільки дружина померла під час війни. Шоу жив у Ейотт-Сент-Лоренс, у приміському будинку, придбаному ще на початку ХХ ст. Він працював до останніх днів свого майже столітнього життя, і не лише пером, а й фізично — обробляв сад. Помер Дж. Б. Шоу 1950 року.

4. Літературну творчість Дж. Б. Шоу розпочинав з романів «Незрілість», «Нерозумний шлюб», «Кохання артистів», «Професія Кешеля Байрона» і «Соціаліст-одинак», у яких захоплено опоетизував людину праці, засудив експлуатацію, проголосив близькі до соціалістичних ідеї. 

5. Творчий шлях Шоу-драматурга розпочався у період переважання в театрах Європи п’‎єс розважального характеру — «добре зроблених мелодрам». Боротьбу за нову драму Дж. Б. Шоу розпочав як теоретик — із пропаганди творчості Г. Ібсена. Саме на той час припадають перші постановки на англійській сцені п’‎єс останнього: 1889 р.— «Лялькового дому», 1891 р.— «Привидів». 

6. Драматургія Шоу гостра, проблемна, дійові особи завжди є носіями певних поглядів, у зіткненні яких автор виражає своє бачення світу.  Бернард Шоу рішуче заперечував ставлення до театру як до комерційного закладу. Тому й обурився, коли один із критиків назвав його майстром тонкої інтелектуальної розваги. Тому багато творів драматурга мають відкриті фінали. У них він не дає остаточного розв’‎язання порушених проблем: читачі та глядачі самі мають знайти відповіді на них. 

№4. Робота з підручником (запис до зошита) Самостійно опрацюйте статтю підручника про твори Дж. Б. Шоу.

Розподіліть твори митця за циклами.

Очікувана відповідь

Цикли творів Дж. Б. Шоу

«Неприємні п’‎єси»	«Приємні п’‎єси»	«П’‎єси для пуритан»
«Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»	«Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида»	«Учень диявола», «Цезар і Клеопатра»
Драми, різні за жанром і тематикою, об’‎єднані ідейною та соціальною спрямованістю — викрити лицемірство суспільства, утрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини й справжні людські цінності
Твори поза циклами: «Людина та Надлюдина», «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїла», «Свята Йоанна» та ін.

5. Слово вчителя

— Одним із вершинних досягнень Дж. Б. Шоу є комедія «Пігмаліон». Роботу над твором було завершено 1912 р., а поставили його 1913 р. у Берліні та Відні. На початку 1914 р. п’‎єсу також поставили в Лондоні. Головна роль призначалась для знаменитої актриси Стелли Патрік-Кембел, і ця 47-річна дуже красива жінка блискуче зіграла 17-літню квіткарку. Успіх п’‎єси був колосальним.

Відтоді «Пігмаліон» не зупиняє своєї тріумфальної ходи сценами світу. Уперше його було екранізовано 1938 р. (за сценарієм автора), але були й інші фільми: 1957 р. у Нью-Йорку Ф. Лоу постановив мюзикл «Моя чарівна леді», основою якого є п’‎єса «Пігмаліон» і музика з якого досі популярна. А ще через 7 років глядачі побачили екранізацію цього мюзиклу.

П’‎єса Б. Шоу — шедевр того проблемного інтелектуального театру, який він прагнув створити. Усе в ній парадоксальне, полемічне, загострене, має подвійне значення. Провокативна спрямованість п’‎єси виявляється вже в тому, що її сюжет є іронічною, а подекуди пародійною модернізацією давньогрецького міфу про Пігмаліона і Галатею. Цю чарівну легенду про силу кохання неодноразово використовували в літературі. У ХІІ ст. англійський поет і драматург Марстон написав поему «Перетворення статуї Пігмаліона», наприкінці XIX ст. до міфу звертаються В. Морріс у поемі «Пігмаліон і Галатея». Проте Б. Шоу подає свій оригінальний, парадоксальний, «філологічний» варіант відомої історії. Його п’‎єса зовсім не про те кохання (ця тема ледве окреслена), а про силу творчості, про духовне пробудження людини під упливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси й свободи.

  Навігатор  Античності

— У своїх «Метаморфозах» Овідій переповідає міф про царя Кіпру Пігмаліона, який жив усамітнено, уникаючи жінок. різьблячи скульптуру, Пігмаліон створив зі слонової кістки настільки прекрасну статую жінки, що закохався в неї та назвав її Галатеєю. Пігмаліон умовив богиню Венеру оживити статую і зрештою одружився з Галатеєю. Послухайте фрагмент книги десятої «Метаморфоз» Публія Овідія Назона.

 ДОМАШНЄ завдання:

*Продовжте речення: «Особистість і творчість Б. Шоу зацікавили мене тим, що...».

 *уміти розповідати про Б. Шоу, аналізувати його світогляд, художні твори; читати першу та  п’‎єсу Б. Шоу «Пігмаліон».

Індивідуальне (творче): проєкт, можна підготувати інсценування за двома першими діями комедії.

                                   Зичу натхнення !!!