28.04. 2021. 7 клас Тема : "Майстер японської новели - Рюноске Акутогава, "Павутинка"((яп. 蜘蛛の糸 "Кумо но іто")

Увага ! Наступний урок - к.р. по пройденому матеріалі О.Генрі, Г.Уеллс,Р.Акутогова.+ теорія літератури.

Сьогодні - мандри у Японію.

                     

№1. Зробити нотатки про автора та найважливіше з лекції вчительки.

№2. 

Відео урок :

 https://www.youtube.com/watch?v=Pc_qZLCXX

               Про автора:

                               Акутагава Рюноске – 

видатний японський письменник

Народився: 1 березня 1892 р., Токіо,

Помер: 24 липня 1927 р., Токіо

                                                                       

Відомості з біографії.

Батько був торговець молоком, мав у власності пасовище на  окраїні Токіо.

Мати належала до сім’ї Акутагава, в якій  пізніше виховувався знаменитий письменник: звідси і прізвище..

Рюноске  народився, коли батькові було 42, а матері — 33роки. Дотримуючись старовинного звичаю, батьки  зробили вигляд, ніби хлопчика їм підкинули, та віддали його на виховання  в сім’ю старшої сестри матері, котра хоч і була одружена, але дітей не мала.

 Все це було зроблено з забобонних суджень, тому що в Японії вважається не дуже доброю прикметою, коли батькам новонародженої дитини   більше тридцяти років.

У 1910 р. Акутагава закінчив токійську муніципальну середню школу в числі кращих і, вирішивши  вичати англійську літературу, вступив у Перший коледж на літературне відделення.

У 1913 р. Акутагава закінчує коледж і вступає на англійське відділення Токійського університету.

Післе закінчення університету в грудні 1916 р. Акутагава отримує посаду викладача англійської мови  у Військово-морській школі. Про  своє життя в ці роки пізніше він напише  в циклі новел про вчителя Ясукіті — чесного, але легковажного чоловіка, котрий  попадав в різні забавні історії.

 

Про свою викладацьку  діяльність говорив: «Як тільки я бачив обличчя учнів, як відразу ж мене охоплює нудьга, і тут вже ничого не поробиш. Але я миттєво оживаю, коли переді мною папір, книги, перо…».

Але це одночасно були і самі плідні роки в його житті — за дев’ять місяців він створив близько двадцяти новел.

                                  А лотос у цій новелі :

Притча: це мала повчальна розповідь в   літературному жанрі, що містить в собі моральне або релігійне повчання (премудрість).

Близька до байці; в своїх модифікаціях - універсальне явище в світовому фольклорі і літературі.

  В кожній притчі є мораль (повчання), тільки вона прихована. Ми сьогодні з вами  теж спробуємо цю мораль знайти і зробить для себя відповідні висновки.. Про що вам говорить назва притчі "Павутинка"

   Зміст :

 1.Одного дня самотній Будда знічев'я походжав берегом озера Лотосів. Білосніжні, як перли, квіти на воді із своїх золотистих тичинок ненастанно ширили навкруги невимовно приємні пахощі. У раю був ранок.

Будда пройшов понад озером, потім став і крізь листя лотосів, що вкривали поверхню води, подивився вниз. Під озером було пекло, атому крізь прозору, як кришталь, товщу води, наче в стереоскопі, ясно прозирала ріка Сандзунокава й Шпиляста гора. Погляд Будди привернув чоловік на ім'я Кандата, що разом з іншими грішниками, яких аж кишіло, мучився в пеклі. Той Кандата, великий лиходій, за життя вбивав людей, підпалював їхні оселі й учинив чимало інших злочинів. А добро зробив лише один раз.

 Якось, мандруючи густим лісом, він побачив, як через стежку повзе павучок. Кандата підняв було вже ногу, готуючись його роздушити, та враз передумав: «Ні, не треба. Хоч воно й мале, але теж, напевне, хоче жити. Тож шкода безпричинно вкорочувати йому віку».

Споглядаючи пекло, Будда згадав, як Кандата врятував життя павукові, й вирішив віддячити йому за добро — при нагоді помогти вибратися з пекла. На щастя, поблизу над зеленим, як малахіт, листям лотосу райський павук плів свою чарівну сріблясту нитку. Будда взяв павутинку і мимо сніжно-білих, як перлина, квітів швидко спустив її далеко-далеко вниз, до самого пекла.

 Там, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, всюди тьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників — виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос. Тож і Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю.

Та якось ненароком він звів очі вгору: з далекого неба над Кривавим озером у пітьмі, немов боячись людського ока, повисла блискуча сріблиста павутинка.

Вздрівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж сплеснув у долоні: вчепившись за неї, напевне, можна далеко полізти, навіть з пекла вибратися. Якщо все піде на лад, то і в раю можна опинитися. А тоді вже не доведеться страждати на Шпилястій горі і потопати в Кривавому озері.Отак розмірковуючи, Кандата мерщій учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Ясна річ, такому лиходієві, як Кандата, до цього не треба було звикати. Та хоч як він силкувався, а догори піднятися було не легко — рай і пекло відділяла не одна тисяча рі. Зіп'явшись трохи, Кандата втомився і навіть не міг був рукою ворухнути. Що ж тут удієш? Вирішивши перепочити, Кандата повис на павутинці й зиркнув униз.

А все-таки його зусилля не пропали марно: Криваве озеро, що в ньому він потопав, за такий короткий час зникло в пітьмі, а страшна своїм тьмяним блиском Шпиляста гора вже опинилася під ногами. Якщо так і далі, то скоро і з пекла, напевне, видобудусь. Обхопивши руками павутинку, Кандата зраділим, як ніколи, голосом прокричав: «Наша взяла! Наша взяла!» Та нараз він схаменувся — слідом за ним, як мурашня, по павутинці вгору п'ялася сила-силенна грішників. Спостерігши таке видовище, Кандата, зляканий чи, може, приголомшений, на якусь хвилю розгублено роззявив рота і кліпав очима. Тонка павутинка, що ледве витримувала його одного, напевне увірветься під тягарем такої безлічі людей. Якщо вона десь посередині обірветься, то марно він дряпався вгору — однаково полетить сторчака назад у пекло. О, це жахливо! А тим часом тисячі й тисячі грішників видиралися з темряви над Кривавим озером і один за одним піднімалися блискучою павутинкою вгору. Треба негайно щось придумати, інакше павутинка увірветься. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники! Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!»

Але тої ж миті павутинка зненацька розірвалася саме над Кандатою і він, закрутившись дзиґою, швидко зник у темряві. В імлистому просторі, виблискуючи, лише висіла тоненька райська павутинка.

Стоячи на березі озера Лотосів, Будда від початку до кінця стежив за цією сценою. А як Кандата каменем упав у Криваве озеро, обличчя Будди посмутніло і він пустився йти далі.

А лотосу до всього байдуже. Його білий, як перлина, цвіт похитував вінчиками коло ніг Будди, а золотисті тичинки сповнювали повітря невимовно приємними пахощами. У раю бралося до полудня.

Словникова робота 1. Шпиляста гора - гора в пеклі; 2. Річка  Сандзунокава - річка, яку грішники після смерті переходили, перш ніж попасти в пекло. 3.Словом "біоскоп" переведено японське слово; це коробка, в один кінець вузької частини якої вставлялись картинки, що оберталися на стрижні; в другому кінці коробки було віконце, в яке дивились на  картинки, що рухались (ми це називаємо  калейдоскопом) 

Символи : 

РАНОК

- початок нового
- надія
- схід сонця
- зміна ночі на день, ( темряви на світло)
- переродження душі
- зміна старого на нове
- ранок вечора мудріше
- зміна черного на біле

Образ  Будди

- Хто такий Будда? Яка його місія?
БУДДА (- Бог,- дає життя,- вершить суд, карає, - дає можливість виправитись, - надає допомогу, - неземна людина)
Тільки за одну добру справу Будда хоче полегшити  долю грішника. « Обличчя Будди посмутніло і він пустився далі», тому що його надії розбиті.
Висновки:

-рай – це і життя. Це життя, тобто рай на землі, ми робимо своїми руками, вчинками.  (Говоримо про норми поведінки у суспільстві.)

              Для філософів : до чого зміст "Павутинки " та цієї притчі:

                          «Вставай!» (Суфійська притча)

Один учень спитав свого наставника-суфію:
— Учителю, що б ти сказав, якби взнав про моє падіння?
— Вставай!
— А в наступний раз?
— Знову вставай!
— І скольки це може продовжуватися —  падати  та підійматися?
— Падай и підіймайся, поки  живий! Адже ті, хто впав і не піднявся, мертві!.

 Домашнє завдання.

1.     Написати міні-твір  «Як ви вважаєте, чи дасть  Будда другу  можливість Кандаті  на порятунок із самого низу пекла?» (яка деталь з притчі  допоможе вам відповісти на це питання?)

      2.Який епізод у притчі  мене найбільше зацікавив і чому?

 

 

Цікаві факти :  

 

В 1935 р. його другом, письменником і видавцем Кікуті Каном була заснована премія імені Акутагава Рюноске, яка раз на рік присуджується молодим літераторам Японії по цей день.